У статті здійснено детальний морфологічний аналіз пейоративної лексики, що використовується в романі «МУР» («Малий український роман») сучасного українського письменника Андрія Любки. Пейоративи, як емоційно забарвлені мовні одиниці, відіграють важливу роль у створенні саркастичного, іронічного або негативного забарвлення тексту. У дослідженні розглядається їхня функція в художньому дискурсі, що дозволяє підкреслити специфіку персонажів, їхні емоційні стани та соціокультурний контекст. Аналіз охоплює 340 лексичних одиниць, з яких 303 класифіковані як пейоративи, а 37 – як інвективи. Пейоративи розподілено на п’ять основних морфологічних категорій: іменники, дієслова, прикметники та прислівники та дієприкметники. Найбільшу кількість становлять іменники та дієслова, що використовуються для характеристики персонажів та опису дій. Наприклад, іменники («фіфа», «гуцулик», «хахаль») підкреслюють соціальну або ґендерну приналежність персонажів. Тоді як дієслова («нализатися», «видудлити», «потикатися») створюють динаміку комічних або іронічних ситуацій. Також наголошено, що у тексті роману є низка іменникових словосполучень на позначення персонажів твору чи опису й характеристики людей, персонажів та ситуацій. Дієслова й дієслівні словосполучення пейоративної лексики позначають процеси споживання, мовлення, переміщення у просторі, мислення, емоційного стану людини та негативно-оціночного значення певних дій, зокрема, інтимного характеру та фізіології людини. За частотою вживання найпоширенішими є дієслова й дієслівні словосполучення на позначення процесу споживання, процесу мовлення, процесу переміщення у просторі. Опрацьовано 113 дієслів й дієслівних словосполучень. Прикметники, прислівники та дієприкметники у романі позначають характеристику людини крізь призму тваринних ознак, зовнішнього вигляду людини та принизливо-оціночних норм поведінки. Дослідження підкреслює значення контексту для визначення функції пейоративів у тексті. Контекстуальний метод дозволяє врахувати залежність між словесними одиницями та їхнім емоційним забарвленням. Використання пейоративної та інвективної лексики додає тексту експресії, реалізму й сатиричного колориту. Окрему увагу приділено класифікації за морфологічними ознаками, що розширює уявлення про функціональність пейоративів у літературі. Актуальність дослідження визначається зростаючим інтересом до емоційно забарвленої лексики та її ролі у художньому дискурсі. Практична цінність роботи полягає у можливості використання результатів у лінгвістичних і літературознавчих дослідженнях, викладанні мовознавства. | The article provides a detailed morphological analysis of pejorative vocabulary used in the novel MUR (“A Small Ukrainian Novel”) by contemporary Ukrainian writer Andriy Lyubka. Pejoratives, as emotionally charged linguistic units, play an important role in creating a sarcastic, ironic, or negatively toned text. The study examines their function in artistic discourse, which helps to underscore the specificity of the characters, their emotional states, and the sociocultural context. The analysis covers 340 lexical units, of which 303 are classified as pejoratives and 37 as invectives. Pejoratives are divided into five main morphological categories: nouns, verbs, adjectives, adverbs, and participles. The largest portion consists of nouns and verbs, which are used to characterize characters and describe actions. For instance, nouns “fifa”, “hutsul”, and “khakhal” (e.g., фіфа, гуцулик, хахаль) emphasize the social or gender affiliation of the characters, while verbs like “nalysiatysia” (to get drunk), “vydudlyty” (to drink up), and “potykatysia” (to poke around) (e.g., нализатися, видудлити, потикатися) create the dynamics of comedic or ironic situations. It is also noted that the novel’s text contains a number of noun phrases that denote characters or serve to describe and characterize people, characters, and situations. The verbs and verbal phrases of the pejorative lexicon denote processes of consumption, speech, spatial movement, thought, and the emotional state of a person, as well as the negatively evaluative connotation of certain actions – particularly those of an intimate nature and related to human physiology. In terms of frequency, the most common are the verbs and verbal phrases indicating processes of consumption, speech, and spatial movement; a total of 113 such verbs and verbal phrases have been analysed. Adjectives, adverbs, and participles in the novel characterize individuals through the prism of animal traits, physical appearance, and derogatory evaluative norms of behaviour. The study emphasizes the importance of context in determining the function of pejoratives in the text. A contextual approach allows for accounting the interdependence between linguistic units and their emotional connotations. The use of pejorative and invective lexicon adds expression, realism, and a satirical nuance to the text. Special attention is paid to classification by morphological features, thereby broadening the understanding of the functionality of pejoratives in literature. The relevance of this study is underscored by the growing interest in emotionally charged lexicon and its role in literary discourse. The practical value of the work lies in the potential application of its findings in linguistic and literary research, as well as in language instruction. | A tanulmány részletes morfológiai elemzést nyújt Andrij Ljubka kortárs ukrán író «МУР» [„Egy kis ukrán regény”] című művében előforduló pejoratív szókincs használatáról. A pejoratív kifejezések, mint érzelmileg telített nyelvi egységek, fontos szerepet játszanak az ironikus, szarkasztikus vagy negatív hangvételű szövegek létrehozásában. A kutatás e kifejezések funkcióját vizsgálja az irodalmi diskurzusban, amely segít kiemelni a szereplők egyediségét, érzelmi állapotát és a szociokulturális kontextust. Az elemzés 340 lexikai egységet ölel fel, amelyek közül 303 pejoratívként, 37 pedig invektívaként lett meghatározva. A pejoratívák öt fő morfológiai kategóriába sorolhatók: főnevek, igék, melléknevek, határozószók és melléknévi igenevek. A legnagyobb arányban a főnevek és igék fordulnak elő, amelyek a szereplők jellemzésére és a cselekvések leírására szolgálnak. Például a fifa, hucul és hahal (ukránul: фіфа, гуцулик, хахаль) típusú főnevek a szereplők társadalmi vagy nemi hovatartozását hangsúlyozzák, míg az olyan igék, mint a nalysiatysia („leissza magát”), vydudlyty („felhajtani az italt”), vagy potykatysia („lófrálni”, „ténferegni”) (ukránul: нализатися, видудлити, потикатися) ironikus vagy komikus helyzeteket teremtenek. A tanulmány azt is megállapítja, hogy a regény szövegében számos főnévi szókapcsolat található, amelyek szereplőket jelölnek vagy személyeket, helyzeteket írnak le. A pejoratív igék és igei szerkezetek az evés, a beszéd, a térbeli mozgás, a gondolkodás, az érzelmi állapotok, valamint egyes – különösen intim vagy fiziológiai jellegű – cselekvések negatív értékelését jelölik. Előfordulási gyakoriságuk alapján a leggyakoribbak az evés, a beszéd és a térbeli mozgás folyamatait kifejező igék és igei szerkezetek; ezekből összesen 113-at vizsgált a kutatás. A regényben előforduló melléknevek, határozószók és melléknévi igenevek az emberek jellemzését szolgálják állati tulajdonságokon, külső megjelenésen, illetve lealacsonyító viselkedési normákon keresztül. A tanulmány kiemeli a kontextus jelentőségét a pejoratív kifejezések szövegbeli funkciójának meghatározásában. A kontextuális megközelítés lehetővé teszi a nyelvi egységek és érzelmi töltetük közötti összefüggések figyelembevételét. A pejoratív és invektív szókincs használata kifejezőbbé, életszerűbbé és szatirikusabbá teszi a szöveget. Külön figyelmet kap a morfológiai jegyek szerinti osztályozás, amely bővíti a pejoratív szókincs irodalmi funkcióinak megértését. A kutatás aktualitását az érzelmileg telített szókincs iránti növekvő érdeklődés és annak irodalmi diskurzusbeli szerepe adja. A munka gyakorlati értéke abban rejlik, hogy eredményei felhasználhatók a nyelvészeti és irodalomtudományi kutatásokban, valamint a nyelvoktatásban.