Розглядаються питання, які стосуються перекладу газетних текстів з французької мови на російську, визначається статус мови преси, аналізуються різні класифікація відомих лінгвістів щодо типів текстів публіцистичної спрямованості. Вивчаються прийоми і способи перекладу газетно-журнальної публіцистики, проводиться порів- няльна характеристика мови французької і російської преси. Визначаються основні особливості стилю періодики: її інформативність, експресивно-емоційний характер, використання розмовної, ненормативної лексики, скорочених слів, алюзії, а також залучення реальних політичних і громадських подій. Детально розглядається питання вживання фразеологізмів, прислів’їв, приказок, інших стилістичних прийомів. Визначається поняття «фразеологізм» і досліджуються його види, а також вивчаються окрім фразеологізмів, які вказані в словниках, окказіональні фразеологізми. (The article considers the problems of newspaper texts translation from French into Russian that are characterized by definite lexical and grammatical structures, typical only for press language expressions and formulas understandable for native speakers, but are not always explainable from the viewpoint of language norms. The French press language status is determined, which is part of the journalistic style, the analysis of the approaches to the language study is carried on. Different classifications of journalistic text types offered by well-known linguists are analyzed. On the basis of the text classification in L.S. Barhudarov edition the approach in solution of tasks put in the article is determined: to define the peculiarities of journalistic style. The methods and ways of translation of newspaper and magazine texts are examined; the comparative analysis of French and Russian press is conducted. The basic features of the style of the periodic press are determined: its informativeness, expressively emotional character, the use of colloquial and substandard vocabulary, abbreviated words, and allusion. The typical feature of press texts is the coverage of real political and meaningful for public events. The problem of the use of phraseological units, proverbs, sayings and other stylistic devices is examined in detail. The notion «phraseological unit» is determined here and its types are investigated profoundly. Besides phraseological units indicated in dictionaries the author analyses nonce phraseological units.)