У статті зазначено, що в сучасному глобалізованому світі, де міжкультурна комунікація набуває особливої актуальності, проблема адекватного перекладу ділових паперів постає як одна з ключових у сфері професійного перекладознавства. Зокрема, особливої уваги заслуговують процеси запозичення та калькування в міжмовному трансфері між українською та англійською мовами, оскільки вони суттєво впливають на якість і точність передачі офіційної, юридичної та комерційної інформації. Доведено, що ділова документація є складним і водночас чутливим жанром текстів, що вимагає від перекладача не лише високого рівня володіння мовами, а й глибокого розуміння правових, культурних і лінгвістичних норм обох країн. У цьому контексті особливої ваги набуває питання про доцільність використання запозичень та кальок як перекладацьких стратегій. Наголошено, що запозичення – це процес включення іншомовних елементів у текст без істотної зміни їхньої форми, який часто використовується для збереження термінологічної точності або коли у мові перекладу відсутній адекватний відповідник. Проте не завжди запозичення є виправданими. Іноді їхнє некритичне використання може призводити до плутанини, втрати змісту або стилістичних відхилень, особливо якщо існує усталений український еквівалент. Калькування, у свою чергу, передбачає буквальний або частковий переклад іншомовного вислову з збереженням структури або окремих його компонентів. У діловому перекладі кальки можуть виникати як результат прагнення зберегти формальну відповідність, однак часто вони порушують норми цільової мови. Крім того, перекладач повинен брати до уваги культурно-національні особливості: англомовний юридичний дискурс відзначається своїми лексико-синтаксичними моделями, які часто не мають прямого відповідника в українській мові, і навпаки. Саме тому іноді запозичення або калькування – це не просто перекладацький вибір, а необхідність, продиктована функціональною еквівалентністю. У підсумку вказано, що раціональне використання цих стратегій уможливлює створення точного, зрозумілого й правомірного перекладу, який відповідатиме як формальним вимогам, так і очікуванням реципієнта. The article notes that in today’s globalized world, where intercultural communication is becoming particularly relevant, the problem of adequate translation of business documents is one of the key issues in the fild of professional translation studies. In particular, the processes of borrowing and calquing in interlingual translation between Ukrainian and English deserve special attention, as they signifiantly affct the quality and accuracy of offial, legal and commercial information. It is proved that business documentation is a complex and at the same time sensitive genre of texts that requires not only a high level of language profiiency but also a deep understanding of the legal, cultural and linguistic norms of both countries. In this context, the question of the appropriateness of using borrowings and calques as translation strategies is of particular importance. It is emphasized that borrowing is the process of including foreign language elements into a text without signifiantly changing their form, which is often used to preserve terminological accuracy or when there is no adequate equivalent in the target language. However, borrowings are not always justifid. Sometimes their uncritical use can lead to confusion, loss of meaning, or stylistic deviations, especially if there is an established Ukrainian equivalent. Calculation, in turn, implies a literal or partial translation of a foreign language expression while preserving the structure or its individual components. In business translation, calques may arise as a result of the desire to maintain formal conformity, but they often violate the norms of the target language. In addition, the translator must take into account cultural and national peculiarities: Englishlanguage legal discourse is characterized by its lexical and syntactic models, which often have no direct equivalent in Ukrainian, and vice versa. That is why sometimes borrowing or calquing is not just a translation choice, but a necessity dictated by functional equivalence. The author concludes that the rational use of these strategies makes it possible to create an accurate, understandable and legitimate translation that meets both formal requirements and the expectations of the recipient.