Статтю присвячено розкриттю військових псевдонімів як одного із показників міжособистісної комунікації військовослужбовців у період російсько-української війни 2014–2023 рр. Завдання дослідження – схарактеризувати лексичну базу цих одиниць, розкривши передумови її розвитку та порівнявши з лексичною базою позивних противника. Застосована для аналізу теорія становить взаємодію положень про системність лексики та мовної діяльності, про сутність і функції неофіційного імені на війні у зв’язку зі змістом соціолінгвістичних категорій «неофіційне ім’я», «сленг», «соціогрупа». База даних включає 500 позивних українських учасників російсько-української війни, 500 псевд із минулого століття (для встановлення передумов розвитку лексичної бази сучасних неофіційних імен) та 500 неофіційних імен ворога (для порівняння лексичних баз неофіційних імен українських військовослужбовців і противника). Зіставний та біографічний методи аналізу дозволили отримати нові результати про динаміку лексичної бази позивних у середовищі представників професійно-соціальної групи «українські військовослужбовці». Застосований якісний підхід до лексикологічного аналізу проблеми сприяє формуванню теорії інтерактивної соціолінгвістики.